Педагогу-організатору

Нормативно-правове та методичне забезпечення виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі

Ali — Thu, 21 Oct 2010 17:41:28 GMT

Нормативно-правове та методичне забезпечення виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі

1. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року.

2. Декларація прав дитини, проголошена Генеральною асамблеєю Організацій Об’єднаних Націй 20 листопада 1959 року.

3. Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1989 року.

4. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, прийнята на Всесвітній зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей, яка відбулася в Організації Об’єднаних Націй в м. Нью-Йорку 30 вересня 1990 року.

5. Конституція (Основний Закон) України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року.

6. Концепція виховання дітей і молоді в національній системі освіти, затверджена колегією Міністерства освіти і науки України 28 лютого 1996 року.

7. Проект Концепції виховання громадянина України // Позакласний час.плюс. – 2006. – № 3. – С. 15-31.

8. Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах України. // Директор школи. – 2005. – № 38. – с. 23-32.

9. «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 23.05.1991 року № 1060-ХІІ.

10. Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, наказ Міністерства освіти і науки України від 25 лютого 2004 року № 151/14.

11. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 21.06.2004 року № 605.

12. Додаток № 4 до рішення Колегії МОН від 17.08.2000 «Рекомендації щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України» (Освіта Україні. – 2000. -№ 33 (16 серпня)).

13. «Про посилення уваги до використання державної символіки у дошкільних. загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладах» Методичний лист Міністерства освіти і науки України від 25.02.2004 року № 1/9-86.

14. Про затвердження «Основних орієнтирів виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» наказ Міністерства освіти і науки України від 17.12.2007 року № 1133.

Закони України

15. «Про освіту» від 23.03.1996 р. № 100/96-ВР (зі змінами і доповненнями).

16. «Про загальну середню освіту» від 12.05.1999 р. № 651-ХІV.

17. «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р. № 1841-ІІІ.

Укази Президента України

18. «Про затвердження Національної доктрини розвитку освіти» від 17.04.2002 р. № 347/2002.

19. «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя» від 15.03.2002 р. № 258/2002.

20.«Про Національну програму правової освіти населення» від 18.10.2001 р. № 992/2001.

21. «Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей» від 12.11.1999 р. № 1460/99.

22. «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей» від 20.12.2000 р. № 1396/2000.

Постанови Кабінету Міністрів України

23. «Про затвердження Державної програми «Онкологія» на 2002 – 2006 рр.» від 29.03.2002 р. № 392.

24. «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад» від 14.06.2000 р. № 946.

25. «Про Програму «Українська родина» від 14.03.2001 р. № 243.

26. «Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства» від 15.09.1999 р. № 1697.

27. «Про Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми» від 25.09.1999 р. № 1768.

28. Проект Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку Української державності // Педагогічна газета. – 2000 р. - № 6(72) (червень).

29. Концепція державної сімейної політики, схвалена Постановою Верховної Ради України від 17.09.1999 р. № 1063-ХІV.

Література

30. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія» , 2003.

31. Доценко Т. Крок за кроком до дитячого самоврядування: Методичний посібник для координаторів та лідерів дитячого самоврядування. – Кіровоград, 2003.

32. Дем’янюк Т.Д., Лашта В.І., Мельничук Л.С., Байрамова М.Г. Інноваційні технології методичної роботи з педагогічними кадрами району: Навчально-методичний посібник. – Рівне: Волинські обереги, 2005 – 250 с.

33. Коберник О.М. Управління виховним процесом у загальноосвітньому навчальному закладі: Монографія. – К.: Наук. світ, 2003. – 230 с.

34. Кацинська Л. Виховний процес в сучасній школі. Рівне, 1997.

35. Орієнтовний зміст виховання в національній школі. – Київ, 1996. – 132 с.

36. Практична педагогіка виховання: Посібник з теорії та методики виховання/ за ред. Красовицького. – Київ-Іванофранківськ.: «ПЛАЙ» , 2000.

37. Сорока Г.І. Організація виховної роботи: планування, аналіз, методичне забезпечення. – Х.: Вид. група «Основа» , 2005. – 128 с.

Декларація прав дитини

Ali — Thu, 21 Oct 2010 17:20:20 GMT

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ДИТИНИ

Проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року.

Преамбула

Беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй знову підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини і в гідність та цінність людської особи і сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові та поліпшенню умов життя при більшій свободі;

беручи до уваги, що Організація Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини проголосила, що кожна людина повинна володіти всіма зазначеними в ній правами і свободами без будь-яких відмінностей за такими ознаками як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне чи соціальне походження, майновий стан, народження чи інша обставина;

беручи до уваги, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи і належний правовий захист, як до, так і після народження;

беручи до уваги, що необхідність у такій спеціальній охороні була вказана в Женевській декларації прав дитини 1924 року і вказана у Загальній декларації прав людини, а також у статутах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями добробуту дітей;

беручи до уваги, що людство зобов'язане давати дитині краще, що воно має,

ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ

проголошує цю

ДЕКЛАРАЦІЮ ПРАВ ДИТИНИ

з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, для їх власного блага і блага суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до таких принципів:

Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.

Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумове, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Принцип 3. Дитині має належати від її народження право на ім'я і громадянство.

Принцип 4. Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.

Принцип 6. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім'ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.

Принцип 7. Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, в усякому разі на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства.

Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Принцип 8. Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першими одержують захист і допомогу.

Принцип 9.Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Вона не повинна бути об'єктом торгівлі в будь-якій формі. Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові.

Принцип 10. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повному усвідомленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року.

Ali — Thu, 21 Oct 2010 17:12:29 GMT

ПРЕАМБУЛА

Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру; і

беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і

беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і

беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і

беручи до уваги, що народи Об'єднаних Надій підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; і

беручи до уваги, що держави-члени зобов'язались сприяти у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод; і

беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання,

ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ

проголошує

ЦЮ ЗАГАЛЬНУ ДЕКЛАРАЦІЮ ПРАВ ЛЮДИНИ як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.

Стаття 1

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи е ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Стаття 3

Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.

Стаття 4

Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах.

Стаття 5

Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.

Стаття 6

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності.

Стаття 7

Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Стаття 8

Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 9

Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Стаття 10

Кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обґрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Стаття 11

1. Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

2. Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинення будь-якого діяння або за бездіяльність, які під час їх вчинення не становили злочину за національними законами або за міжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче від того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.

Стаття 12

Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Стаття 13

1. Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

2. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 14

Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.

Це право не може бути використане в разі переслідування, яке в дійсності ґрунтується на вчиненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 15

1. Кожна людина має право на громадянство.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.

Стаття 16

1. Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

2. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

3. Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Стаття 17

1. Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Стаття 18

Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособове, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

Стаття 19

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення;

це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Стаття 20

1. Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій.

2. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації.

Стаття 21

1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні.

3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

Стаття 22

Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Стаття 23

1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

2. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю.

3. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

4. Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів.

Стаття 24

Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.

Стаття 25

1. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

2. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.

Стаття 26

1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов'язковою Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.

2. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об'єднаних Націй по підтриманню миру.

3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.

Стаття 27

1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.

2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

Стаття 28

Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому Права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Стаття 29

1. Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

3. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 30

Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації.

Поведінка учнів на перерві

Ali — Tue, 19 Oct 2010 19:43:14 GMT

Поведінка учнів на перерві

1. В приміщенні школи зберігай порядок, розмовляй тихо, спокійно прогулюйся по коридору.

2. Не бігай, не перескакуй через сходинки.

3. При зустрічі з всіма робітниками школи, вчителями батьками і іншими дорослими зупинитись і привітатися.

4. Не переганяй вчителя, іншого дорослого, що йде перед тобою по коридору, а якщо це не обхідно, то попроси дозволу.

5. Проявляй турботу про чистоту школи. В коридорах, в столовій , туалетах не сміти. Якщо побачив папірець чи інше сміття – прибери його.

6. Йди в столову тільки на тій перерві, яка встановлена для твого класу графіком.

7. Після дзвінка на урок не затримуйся в коридорі, зразу направляйся на своє місце та готуйся до уроку.

Лист МОН "Про розвиток органів учнівського врядування" від 07.12.2009 N1/9-850

Ali — Tue, 19 Oct 2010 14:04:38 GMT

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (044) 236-10-49, ministry@mon.gov.ua

від 07.12.09 № _1/9-850_____

від на №

Міністерство освіти і науки

Автономної Республіки Крим,

управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської

міських державних адміністрацій

Про розвиток органів

учнівського врядування

На виконання Державної цільової соціальної програми "Молодь України” на 2009-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 №41, та відповідного наказу МОН від 24.02.2009 №168 Міністерством освіти і науки України, органами управління освітою, педагогічними колективами навчальних закладів проводиться значна робота, спрямована на формування соціальної активності та громадянської самосвідомості молоді через розвиток органів учнівського врядування.

Відповідно до плану роботи міністерства у лютому та вересні 2009 року було проведено Всеукраїнські збори лідерів учнівського врядування, в яких взяли участь представники учнівських рад, парламентів, комітетів, клубів, сенатів й інших структур учнівського врядування з усіх регіонів України.

Під час зборів учасники з Київської, Кіровоградської, Одеської, Сумської та Чернігівської областей презентували кращий досвід діяльності органів учнівського врядування, їх участі в суспільному житті громади та допомоги у вирішенні нагальних проблем в молодіжному середовищі. Крім того, для них були проведені тренінги за програмою "Рівний − рівному”, присвячені популяризації здорового способу життя, профілактиці негативних звичок, та проявів насильства і жорстокості у молодіжному середовищі.

Учасниками зборів було обговорено та визначено найбільш ефективні форми і методи роботи з молодіжною громадою, спрямовані на формування світогляду, моральних цінностей, утвердження патріотизму та духовності юного покоління.

Зокрема, молоді лідери зазначили, що чималих результатів у згуртуванні та активізації учнівського колективу, в підвищенні соціальної активності юних громадян можна досягти, залучивши їх до соціальних проектів, благодійних акцій і волонтерського руху. Ватажки учнівських колективів вважають позитивним досвід участі молоді у благодійних акціях "Почуйте всі” (допомога дітям з вадами слуху та зору), "Діти − дітям” (увага до соціально незахищених категорій дітей), "Грані добра” (турбота про дітей-інвалідів), "Святкуємо Різдво разом”, які проводились у регіонах. Так, понад 30 тис. учнів та студентів у 2009 році долучилися до щорічної акції Всеукраїнського благодійного фонду "Серце до серця”, в ході якої було зібрано майже 2,8 млн. грн. на придбання медичного обладнання для діагностування та лікування новонароджених і дітей з вадами слуху та зору.

Одним з найважливіших завдань діяльності учнівського врядування залишається активізація молодіжного руху за здоровий спосіб життя та поширення кращого досвіду з профілактики запобігання негативним проявам серед дітей i молоді, впровадження нових форм "здорового дозвілля”. У цьому контексті схвальну оцінку від лідерів отримав Всеукраїнський фестиваль-конкурс "Молодь обирає здоров’я”, фінал якого був проведений МОН спільно з Міністерством сім»ї молоді та спорту та Головним управлінням освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації у вересні 2009 року. В ході конкурсної програми учні в оригінальній формі популяризували переваги здорового способу життя в сучасній молодіжній культурі, пропонували нестандартні форми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, паління, вживання алкоголю та наркотичних речовин.

З метою підтримки та розвитку учнівського врядування, пошуку нових форм, методів і моделей його організації, поширення кращого педагогічного досвіду із зазначеного питання Міністерством освіти і науки в березні-вересні 2009 року було проведено Всеукраїнський конкурс на кращу модель учнівського врядування серед загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів.

Переможцями конкурсу стали Вишгородський районний центр художньої творчості дітей, юнацтва та молоді Київської області, Кам’янець-Подільський центр дитячої творчості Хмельницької області, Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів м.Ржищева Київської області, Сумський обласний центр позашкільної освіти, Чернігівський обласний Палац дітей та юнацтва. Робота органів учнівського врядування цих закладів спрямовується на організацію цікавої, змістовної діяльності дитячого колективу, на самовизначення, саморозвиток, самореалізацію кожної особистості та її правовий захист, на набуття навичок ділового спілкування.

Заслуговує на увагу представлений на конкурс досвід роботи районних органів учнівського врядування Баришівського та Вишгородського районів Київської області. Цікавою є робота окремих навчальних закладів із розвитку учнівського врядування, а саме: Володарського районного центру творчості дітей та юнацтва, Радивилівського будинку школяра Рівненської області, Центру дитячої та юнацької творчості м.Добропілля Донецької області, Центру позашкільної роботи Святошинського району м.Києва. Зазначені учнівські ради сприяють розвитку громадянської свідомості учнів, їх широкому залученню до реалізації соціально важливих проектів і заходів щодо подолання негативних явищ серед молоді, захищають інтереси юних громадян.

Особливої уваги щодо розвитку учнівського врядування заслуговує досвід роботи Центру творчості дітей та юнацтва Київщини м.Біла Церква. Завдяки впровадженню моделі державно-громадського управління та багаторічній діяльності кваліфікованого координатора з цих питань відпрацьована технологія педагогічної взаємодії з органом учнівського врядування, що сприяє становленню та вихованню соціально активної особистості, формуванню громадянської компетентності вихованців. У зазначеному закладі видано ряд посібників з методичними рекомендаціями щодо створення системи роботи органів учнівського врядування.

Слід відмітити активність органів учнівського врядування професійно-технічних навчальних закладів, діяльність яких координують 27 обласних (міських) рад та центральний орган врядування професійно-технічних навчальних закладів - Всеукраїнська Рада. За сприяння міністерства систематично організовуються її засідання, на яких проходить обмін досвідом лідерів, їх навчання, спілкування, що сприяє підвищенню соціальної активності, вихованню духовності та культури, розвитку демократичних форм взаємодії учасників навчально-виховного процесу. Зокрема, радами учнівського врядування професійно-технічних навчальних закладів організовано роботу "правових центрів” (Одеська область), ініційовано та проведено акції "Поміняй цигарку на цукерку” (Запорізька область), "Училище − наш дім” і "Посадимо квітку” (Івано-Франківська область).

Разом з тим, незважаючи на загальні позитивні тенденції, залишаються невикористаними резерви розвитку учнівського врядування:

- не в усіх навчальних закладах керівники приділяють належну увагу учнівському врядуванню: органи учнівського врядування використовуються здебільшого для організації дозвілля молоді та покращення шкільної дисципліни;

- недостатньо використовується потенціал учнівського врядування для проведення превентивної роботи серед молоді, захисту прав учнів, подолання конфліктних ситуацій, виховання гендерної культури;

- низьким є рівень співпраці органів учнівського врядування з органами самоврядування навчальних закладів;

- залишається відкритим питання розвитку різноманітних форм учнівського врядування;

- діяльність координаторів органів учнівського врядування здебільшого носить формальний характер;

- недостатня увага в навчальних закладах приділяється розвитку лідерських якостей особистості;

- залишається низьким рівень підтримки дитячих ініціатив щодо соціальних проектів, які реалізуються в громаді;

- значно знижує ефективність учнівського врядування відсутність власних засобів масової інформації.

Міністерство освіти і науки України вважає необхідним продовження цілеспрямованої системної роботи щодо сприяння ініціативі й активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства, розширення її участі у формуванні та реалізації завдань органів учнівського врядування.

З цією метою:

1. Міністерству освіти і науки Автономної республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

- для залучення учнівської молоді до громадського управління створити (за відсутності) обласні, районні, міські органи учнівського врядування, надавати їм відповідну методичну допомогу;

- призначити координаторів органів учнівського врядування з числа працівників місцевих органів управління освітою, які відповідають за виховну роботу;

- забезпечити інформаційну та науково-методичну підтримку органів учнівського врядування;

- налагодити співпрацю органів учнівського врядування з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями щодо реалізації соціальних програм і проектів;

- сприяти розвитку співпраці та обміну досвідом між органами учнівського врядування різних регіонів України.

2. Навчальним закладам системи післядипломної педагогічної освіти:

- включити до планів занять з відповідними категоріями педагогічних працівників теми щодо організації та розвитку учнівського врядування;

- вивчати, узагальнювати та поширювати кращий педагогічний досвід щодо організації та розвитку учнівського врядування, створити банки даних про моделі учнівського врядування в навчальних закладах; розмістити їх на своїх сайтах;

- передбачити роботу щодо навчання активу органів учнівського врядування.

3. Керівникам навчальних закладів:

- створювати умови для діяльності органів учнівського врядування (підтримка та надання методичної допомоги, забезпечення приміщенням тощо);

- призначити з числа заступників з виховної роботи чи педагогів-організаторів відповідального за співпрацю з органами учнівського врядування закладу та сприяти підвищенню їх кваліфікації;

- сприяти співпраці органу учнівського врядування з органом самоврядування навчального закладу;

- залучати органи учнівського врядування до превентивно-профілактичних заходів, спрямованих на попередження правопорушень та злочинності серед неповнолітніх, розв’язання проблем, насильства, жорстокості, гендерної нерівності, наркоманії та інших негативних явищ у молодіжному середовищі;

- активно залучати учнівську молодь до реалізації соціальних програм і проектів, проведення акцій та заходів, організованих органами учнівського врядування;

- сприяти активній співпраці органів учнівського врядування із засобами масової інформації для інформування громадськості про їх діяльність.

Необхідну методичну, консультаційну та інформаційну допомогу з питань організації та розвитку учнівського врядування, можна отримати у відділі молодіжної політики Українського державного центру позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України.

З метою створення єдиної всеукраїнської Інтернет-мережі органів учнівського врядування просимо до 1 лютого 2010 року подати дані про республіканські Автономної Республіки Крим, обласні, міст Києва та Севастополя органи учнівського врядування, а також про органи учнівського врядування у загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладах − на електронну адресу Українського державного центру позашкільної освіти: ukrc@i.ua (вказати назви органів учнівського врядування, дані про їх очільників і координаторів, електронні та поштові адреси, контактні телефони).

Контактний телефон: 0 (44) 253-67-79.

Заступник Міністра П.Полянський

Нормативно-правове регулювання учнівського самоврядування

Ali — Tue, 19 Oct 2010 14:01:08 GMT

Нормативно-правове регулювання

учнівського самоврядування

Конституція України (від 28.06.1996 N 254к/96вр);

Декларація про права дитини;

Європейська хартія місцевого самоврядування;

Європейська хартія про участь молоді в муніципальному та регіональному житті;

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні";

Закон України "Про освіту" (від 04.06.1991.N1144-XII);

Закон України "Про охорону дитинства" (від 26.04.2001 N2402-ІІІ);

Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" (від 01.12.1998 N 281-XIV);

Указ Президента України "Про першочергові заходи щодо реалізації
державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських
організацій" (від 06.10.99 р. N 1284/99);

Державна цільова соціальна програма "Молодь України" (постанова КМУ від 28.01.2009 N 41).

Органи учнівського самоврядування

Ali — Mon, 20 Sep 2010 20:56:37 GMT

Органи колективу — органи з виборних або уповноважених осіб, яким члени колективу доручають спільно планувати громадські справи, розподіляти доручення між членами колективу, перевіряти їх виконання, координувати та об'єднувати роботу всіх первинних осередків.

Структура шкільного учнівського самоврядування не є стандартною.

Постійний орган учнівського колективу в багатьох школах — учнівський комітет, під керівництвом якого в системі самоврядування діють комісії з представників класів:

1) навчальна (облік відвідування; керівництво роботою навчальних кабінетів, гуртків, наукових товариств; організація огляду знань, підготовка та проведення олімпіад, конкурсів, предметних вечорів тощо);

2) трудова (обладнання майстерень та кабінетів, організація таборів праці та відпочинку, створення кабінетів профорієнтації, організація трудових справ та ін.);

3) господарська (організація самообслуговування, облік збереження майна, дрібний і поточний ремонт, упорядкування території);

4) дисципліни та порядку (організація та контроль за чергуванням, випуск «Блискавок», боротьба за дотримання учнями правил поведінки);

5) санітарна (виставлення оцінок за чистоту, піклування про зовнішній вигляд учнів, боротьба за дотримання санітарно-гігієнічних вимог тощо).

У школі можуть бути й інші органи самоврядування, що працюють під керівництвом відповідних комісій: рада з туризму, рада навчального кабінету, рада фізкультури.

Для ефективної діяльності учнівського самоврядування необхідні відповідні умови. По-перше, подолання формалізму в діяльності учнівського самоврядування і педагогічного керівництва ним. Воно має займатися конкретними справами, з його рішеннями повинен рахуватися і педагогічний колектив, і дирекція школи, і не вважати їх дитячими забавами. По-друге, залучення членів самоврядування до процесу оновлення змісту діяльності школи, до боротьби з негативними явищами у середовищі учнів. Вони повинні активно допомагати педагогам у використанні нових форм виховної роботи з учнями, національних традицій, включатися у виховну роботу із запобігання і подолання серед школярів куріння, вживання алкоголю і наркотиків. По-третє, надання самоврядуванню реальних прав і обов'язків. Слід чітко визначити, за які ділянки шкільного життя та діяльності відповідає учнівське самоврядування, які конкретні права та обов'язки має кожен його член. По-четверте, підбір до органів самоврядування найавторитетніших лідерів учнівського колективу. Члени учнівського самоврядування мають бути взірцем для вихованців у ставленні до своїх учнівських обов'язків. По-п'яте, прагнення до розширення цих органів. За таких умов зростає кількість вихованців, які підтримують вимоги педагогічного колективу, більшій кількості учнів прищеплюється смак до суспільне корисної діяльності, створюються можливості для уникнення перевантажень найактивніших учнів, у залучених до громадської роботи вихованців виявляються нові сторони їх особистості, які знайшли простір для свого розвитку. По-шосте, повага педагогів до самостійних рішень учнівського колективу і його органів, ненав'язування учням своєї волі у справах, які є компетенцією самоврядування. По-сьоме, кваліфікована, тактовна педагогічна допомога учнівському активу, навчання його складної справи управління. По-восьме, практикування в дитячому колективі зміни функцій керівника і підлеглого. Тривале перебування школяра на керівній посаді може призвести до формування у нього небажаних якостей (зверхності, зазнайства та ін.). Тому педагогічно доцільно, щоб у роботі органів учнівського самоврядування брало участь якомога більше учнів, щоб воно постійно оновлювалося. Це дасть змогу значній частині школярів набути організаторських навичок. По-дев'яте, систематичне звітування членів самоврядування перед колективом, що дає можливість здійснювати контроль за їх діяльністю, сприяє її поліпшенню, а також запобігає можливим зловживанням становищем у колективі.

Перед кожним класним керівником постає важливе завдання — сформувати надійний актив, який став би його помічником в усіх справах класу, виявив би належну активність у роботі, був би взірцем для інших у навчанні, праці й поведінці. Актив колективу — це передусім члени органів самоврядування (ядро активу), а також рядові члени колективу.

Кандидатури до дитячого самоврядування детально вивчають, підбирають тих, хто користується в учнів авторитетом, вимогливий до себе й до інших, принциповий в оцінці поведінки своєї і товаришів. Ураховують також імпульсивність, легку збудливість, які виявляються в учнів у формі неврівноваженості, невміння володіти собою. Такі активісти школи намагаються вирішити конфлікт або вплинути на товаришів не силою переконання, а криком, погрозами, що призводить до нових конфліктів, негативно позначається на авторитеті органів самоврядування. Члени активу повинні усвідомити, що вони не мають особливих прав і привілеїв, на них покладено додаткові обов'язки і, отже, їм виявлено довіру.

Хоч би які функції виконував активіст, його треба навчити самостійно мислити, аналізувати й оцінювати конкретну ситуацію з громадянських позицій, приймати розумне рішення. Тому під час обговорення конкретних питань допускаються дискусії, прислухаються до пропозицій активістів, довіряють членам самоврядування втілювати в життя не тільки свої поради, а й пропозиції активу.

Особливу увагу в роботі з активом звертають на вміння аналізувати поведінку і вчинки тих, хто часто порушує дисципліну і шкільний режим. Він повинен замислюватися над причинами їх пасивного ставлення до навчання і праці. Водночас наголошують, що завдання кожного активіста — допомагати таким учням, спираючись на їхні позитивні якості, залучати їх до громадського життя колективу.

Учитель повинен вміло використовувати і такий важливий орган учнівського самоврядування, як збори колективу класу. Раціональна їх організація — могутній чинник зміцнення учнівського колективу і важливий засіб виховання в учнів високих моральних якостей: почуття честі й обов'язку, сміливості та мужності, принциповості й відповідальності за свої вчинки, вміння самостійно аналізувати питання, підпорядковувати особисті інтереси суспільним, сказати правду у вічі та вислухати справедливу критику товариша.

Учнівські збори класу можуть стосуватися найрізніших аспектів життя колективу. Найчастіше їх присвячують питанням повсякденного життя: організації допомоги кому-небудь із школярів, обговоренню заходів щодо поліпшення успішності та зміцнення дисципліни, підготовці до культурно-масового заходу, випуску журналу, підсумкам навчальних занять за семестр або рік та ін. Особливо важливими є збори, присвячені хвилюючим питанням сучасності, визначним історичним подіям, досягненням у галузі державотворення, питанням морального виховання.

Звісно, в усіх випадках слід зважати на вік учнів, їх підготовленість і розвиток. Слід домагатися того, щоб питання, які розглядаються на зборах, були близькі, зрозумілі дітям, цікавили їх. Ідейність і цілеспрямованість зборів не повинні випадати з поля зору вчителя.

Періодичність проведення класних зборів залежить від конкретних умов роботи класу. В окремих випадках, особливо коли тільки знайомляться з класом, починають згуртовувати його, збори проводять частіше. Коли колектив зміцніє, налагодяться стосунки між класним і загально-шкільним колективом, класний керівник вивчить клас, такі збори збирають рідше. У зв'язку з непередбаченою подією в класі, яка потребує негайного обговорення, проводять термінові непланові збори.

Особливу увагу звертають на класні збори в 4—6 класах, коли учні тільки-но залучаються до нової форми суспільного життя. На цьому етапі доводиться зупинятися на дрібних, часто організаційних питаннях, вчити їх готувати збори, організовано вести їх, фіксувати прийняті рішення, стежити за їх виконанням. Усі ці питання, нерідко технічного характеру, мають вагоме виховне значення, бо привчають школярів серйозно ставитися до керівного органу учнівського колективу, поважати його рішення, дисципліновано поводитися під час його виконання.

Учням старших класів надається більше самостійності як у складанні порядку денного зборів, так і в їх проведенні. Завдання класного керівника — своєчасно помітити питання, що найбільше хвилюють учнів, допомогти ґрунтовніше підготуватися до їх обговорення на зборах, тактовно наполягати на правильному їх вирішенні.

Наприклад, у школі-гімназії юридичного профілю № 47 м. Запоріжжя висока управлінська культура забезпечується передусім дотриманням членами учнівського самоврядування таких правил:

1. Сміливіше внось свої пропозиції задля прийняття колективного рішення.

2. Не бійся, що вносиш ідеї прості, з банку ідей виберемо золоті.

3. Ідею іншого не маєш права критикувати, покритикуєш — не буде ідей.

4. Думку викладай розважливо, якщо потрібно — повтори.

5. Часу не марнуй, пропозиції внось коротко і ясно. і; 6. Чітко втямиш — краще зробиш.

7. Погодився легко — не означає сприйняв глибоко.

8. Не думай, що ти в чомусь переважаєш друзів, і не смій задаватися.

9. Довіру треба розуміти так: усе перевіряється ділом, турботою і дружбою.

10. Перш ніж приймати рішення, навчись бездоганно його виконувати.

11. Будь-яке діло вінчає результат. Не соромно помилятися. Соромно не вміти і не бажати виправитися.

12. Зауваження приймаються, пропозиції виконуються.

13. Твори, фантазуй сміливіше — шукай шляхів виконання рішень.

14. Не відкладай на завтра вирішення питання, яке необхідно і можна вирішити сьогодні.

15. Прийняв рішення — виконуй! Доручив іншим — довіряй! Довіряючи — перевіряй! Перевіряючи — допомагай! Допомагаючи — не підміняй!

Співпраця керівництва школи з учнівським самоврядуванням передбачає: відмову від адміністративного характеру управління; в своїй основі — повагу до особистості школяра; особливу організацію діяльності, яка породжує у школярів потребу в самоврядуванні; конкретну методику залучення учнів до процесу творення; дружні, товариські, довірливі стосунки між педагогами й учнями; захищеність школярів від приниження, звинувачень, докорів, образ підозрою у нездатності або небажанні брати участь у діяльності; унеможливлення примусу до діяльності; впевненість у досягненні мети; створення інтелектуального тла колективу; колективний, спільний аналіз загальної роботи; звільнення від звички мовчати.

Розроблено також відповідні умови, які забезпечують ефективність діяльності учнівського самоврядування: аналіз діяльності учнівського самоврядування як його ланки і частини педагогічного процесу; визначення основних напрямів співпраці; доброзичлива вимогливість і піклування про учнів, педагогів; управління стосунками між педагогами й учнями; корекція діяльності педагогів, що співпрацюють з різними видами самоврядування; довіра до самоврядування; підтримка за будь-яку ціну ініціативи з боку самоврядування; стимулювання через схвалення й узгодження адміністративної дії (наказу) з органами самоврядування; недирективні бесіди з довіреними особами учнівського самоврядування; інформування самоврядування у школах про перспективи розвитку школи.

Нерідко в роботі з учнівським самоврядуванням припускаються таких типових помилок: дотримання традицій адміністративно-наказової педагогіки, відсутність бажання і вміння співпрацювати з учнівським самоврядуванням; ігнорування прав і обов'язків органів самоврядування, їх думки при розв'язанні найважливіших питань життя колективу школи; нерозуміння своїх функцій і функцій учнівського самоврядування; упереджене ставлення до членів учнівського самоврядування, відсутність терплячості й витримки у стосунках з членами учнівського самоврядування тощо.

В американських школах особливу увагу звертають на організацію способу життя учнів, який сприяв би їх моральному розвиткові. У багатьох школах діють спеціальні правила «Діти навчаються, як їм жити»:

«Якщо діти живуть в умовах постійної критики, вони навчаються засуджувати;

якщо діти живуть в умовах ворожнечі, вони навчаються насильства;

якщо дитину постійно висміювати, вона навчається зневажати себе;

якщо дітей постійно соромлять, вони навчаються відчувати постійну провину;

якщо діти живуть в умовах толерантності, вони навчаються терпимості;

якщо дітей підтримують, вони навчаються впевненості в собі;

якщо дітей хвалять, вони навчаються самоповаги;

якщо діти живуть в умовах справедливості, вони навчаються бути справедливими;

якщо діти живуть у безпеці, вони навчаються довіряти;

якщо діти живуть з визнанням, вони навчаються дружелюбності.

Дитячі та юнацькі організації

Ali — Mon, 20 Sep 2010 18:33:12 GMT

В останні десятиліття на принципово нових засадах стала працювати піонерська організація, виникли такі дитячі та юнацькі організації, як «Пласт», «Сокільський доріст», «Курінь» та ін.

«Пласт» — складова світового скаутського руху, ідейним засадам і організаційним принципам якого надано національного змісту. Діяв у Галичині в 1911—1930 рр. та періодично на різних теренах України до 1939 р. Після Другої світової війни «Пласт» було заборонено, його вважали ворожою націоналістичною організацією. З проголошенням незалежності України «Пласт» швидко відродився.

За своєю структурою «Пласт» охоплює такі вікові категорії: новаки і новачки (7—11 років), юнаки і юначки (11—17 років), старші пластуни і пластунки (17—ЗО років), приятелі «Пласту» (батьки і друзі). Кличем пластової організації є «СКОБ» (Сильно! Красно! Обережно! Бистро!). Він виявляється в усіх напрямах пластової організації і стає важливою настановою на все життя.

Пластові організації покликані здійснювати всебічне патріотичне виховання молоді, розвивати її моральні, духовні й фізичні риси, вишколювати на свідомих, відповідальних і повноцінних громадян за допомогою виховних методів і на ідейних засадах «Пласту», що спираються на пластову присягу, пластовий закон і Три головні обов'язки пластуна: плекати традиції предків, передавати молоді знання і розуміння їх історії, культури, змагань за ідеї.

Головними моральними та ідейними засадами «Пласту» є вічні загальнолюдські цінності, які виражають ставлення особи до природи, суспільства і себе. Усе це сконцентровано у пластовій присязі: «Присягаюся своєю честю, що робитиму все, що в моїй плі, щоб: Бути вірним Богові й Україні, Помагати іншим, Жити за пластовим законом, Слухатись пластового проводу».

Виконання присяги «Пласту» вимагає від пластуна дотримання таких правил пластового закону: Пластун славний. сумлінний. точний. ощадний. справедливий. ввічливий. братерський і доброзичливий. врівноважений. корисний. слухняний. пильний. дбає про своє здоров'я. любить красу і дбає про неї. завжди доброї гадки.

Ці вимоги передбачають формування адекватних рис характеру. Вони є основою складання плану самовиховання для кожного пластуна. На основі пластової присяги та правил закону ґрунтується вся діяльність організації. Пластові організації використовують загальні методи виховання, але у них превалюють ігрові моменти. Загалом виховна методика спрямована на спонукання пластунів до самовдосконалення.

Члени «Пласту» проходять чотири послідовних етапи:

1) підготовчий — отримання відзнаки пластуна-прихильника;

2) складання першої проби пластуна-учасника;

3) складання другої проби пластуна-розвідувача;

4) складання третьої проби пластуна-скоба.

Паралельно зі складанням проб юнацтво освоює так звані вмілості — набуття практичних знань і вмінь у різноманітних галузях: картографії, фотографуванні, догляді за хворими, туризмі, альпінізмі та ін. Усього розроблено понад 120 різних умілостей. Знаючи перелік вимог конкретної вмілості, пластуни готуються до них: читають літературу, звертаються до фахівців тощо. Відтак вони відбувають випробування — своєрідний іспит, за результатами якого їм надають відповідну відзнаку: нашивку на рукав однострою та спеціальне посвідчення.

Згаданий однострій (уніформа зеленого кольору) у «Пласті» набуває особливого виховного значення. На нього, згідно з вимогами відповідних приписів, нашивають пластові відзнаки: пластового ступеня, складених умілостей, відзнаку діловодства, відзнаку належності до гуртка чи куреня, значки успішно відбутих таборів, вишколів, мандрівок, відзначення та нагороди. Під комірцем сорочки пластуни носять хустинку кольору свого куреня. Глянувши на однострій, можна зробити висновок про активність і досвідченість пластуна, він є предметом особливої гордості, поваги товаришів.

«Сокільський доріст» — національно-патріотичні освітньо-молодіжні товариства, що діють в окремих регіонах України. Первинним його осередком є соколине гніздо, яке створюється за місцем проживання. Гніздо налічує не менше 5 членів. Гнізда об'єднуються в чоти (рої). До складу чот входить 3—5 гнізд. Керує гніздом гніздовий, роєм — ройовий (чотовий). Чоти, окремі гнізда в межах села (міста) об'єднуються в станиці. Станичний може мати ранг соколиного сотника (чотового, гніздового) залежно від кількості членів. Він формує свою канцелярію, має писаря та ін. Структура «Сокільського доросту» триступенева: соколята — 6—11 років, молоді соколи — 12—14 років, соколи — 15—18 років.

Головними напрямами діяльності товариства є: вивчення і відродження кращих традицій «Сокола», українських національно-патріотичних, молодіжних, дитячих товариств та організацій; розвиток і урізноманітнення форм їх діяльності; виховання членів товариства на ідеях свободи, рівності, національної та особистої гідності, шанування родинних зв'язків, працелюбності, взаємодопомоги й самодисципліни; …

З метою всебічного виховання своїх членів товариства залучають їх до таких видів діяльності: національно-історичної (вивчення історії України, вікторини, уроки пам'яті, тематичні вечори, зустрічі, «круглі столи» з від повідної тематики, догляд за могилами, допомога борцям за волю України тощо); спортивно-оздоровчої (змагання, сокільські забави, козацькі забави, спортивні випробування тощо); туристично-краєзнавчої (походи, мандрівки, табори, змагання та ін) ...

«Курінь» — дитячо-юнацька організація, що ставить за мету виховання духовно та фізично розвиненого юного покоління на історично сформованих засадах козацького світогляду та способу життя, в дусі відданості Батьківщині та її народу, на основі відродження національних, загальнолюдських духовних і моральних цінностей.

Членом організації може стати кожен хлопець чи дівчина віком від 6 до 18 років, які люблять Україну, хочуть добре знати її історію і літературу, давнє минуле, поділяють ідеали юного козацтва. Особи, яким виповнилося 18 років, за бажанням можуть зберегти своє членство. їм присвоюють звання «козак-наставник», і вони беруть участь у виховній роботі з молоддю.

Члени організації діляться на козачат (молодші школярі) віком 6—10 років, джур (середні школярі) віком 10— 15 років та молодих козаків (старшокласники) віком 15— 18 років. Основою організаційної структури є курінь — первинний козацький осередок за місцем проживання чи місцем навчання або за інтересами (курінь любителів історії козаччини, курінь джур, бандуристів та ін.). Головна організаційна одиниця козачат, джур та козаків — десяток, що складається з 10—15 членів організації й ділиться на застави по 3—5 осіб у кожній. Десятки об'єднуються в загін (чоту), загони козацької молоді одного віку входять до складу сотні, а сотні — до куреня козацької організації навчального закладу.

На чолі кожної структурної козацької одиниці стоїть старшина, в заставі — заставний, в десятці — отаман (десятник), в загоні — чотар (писар), в сотні — писар, осавул, хорунжий, в курені — отаман, писар, обозний, осавул, бунчужний, скарбник, суддя, довбуш, товмач, шафар.

Кодекс лицарської честі для козачат гласить:

Шануй і маму, й тата, завжди працюй завзято;

Люби рідну країну, що зветься Україна;

Турбуйся про молодших, жіноцтво поважай;

Будь сильним, справедливим, і скромним, і правдивим, І рідну Батьківщину ти завжди захищай!

Діяльність громадських дитячих та юнацьких організацій, об'єднань, товариств сприяє: задоволенню і правильному формуванню основних життєво необхідних на різних вікових етапах потреб в емоційному контакті з ровесниками, друзями; прихильності й упевненості; успіху, визнанні себе серед інших; у виборі й випробовуванні власних сил, переживанні чогось надзвичайного; в активній діяльності, розвитку інтересів, уподобань; розвитку творчих потреб і здібностей, підтриманню, збереженню і розвитку таланту, обдарованості; формуванню характеру особи, її всебічному розвитку навичок самовдосконалення; поєднанню ідей, поглядів, звичок; товариському гуртуванню, поглибленню дружніх зв'язків, розвитку приятельських відносин як основи для майбутнього подружнього життя; відтворенню душевно-моральних сил, задоволенюрекреаційно-соціалізаційних потреб.

Які цілі ставить собі наша система? По-перше, вироблення особистого характеру. По-друге, ми намагаємося навчити юнака якоїсь ручної роботи і розвинути любов допраці. По-третє, ми хочемо навчити його допомагати іншим і щоб він перейнявся цим бажанням. По-четвете розвинути відданість своїм керівникам, родичам та отизм.

Загадки ч.3

Ali — Mon, 20 Sep 2010 18:22:01 GMT

1: У новій стіні, у круглому вікні, вдень скло розбите - вночі вставлене.

Відповідь

Ополонка.

2: П'ять комірчин - одні двері.

Відповідь

Рукавичка.

3: Чим більше з неї береш, тим більше вона стає.

Відповідь

Яма.

4: Не гавкає, не кусає, а в будинок не пускає.

Відповідь

Замок.

5: Хто ранком ходить на чотирьох ногах, удень - на двох, а ввечері - на трьох?

Відповідь

Людина.

6: Висить груша - не можна з'їсти.

Відповідь

Лампа.

7: Не сіють, не саджають - самі виростають.

Відповідь

Волосся.

8: Висить сито, не руками звито.

Відповідь

Павутина.

9: Іде по соломі - не шарудить, іде по воді - не тоне, іде по вогню - не горить.

Відповідь

Тінь.

10: Не женуть, вівсом не годують, коли оре - сім плугів тягне.

Відповідь

Трактор.

11: Гладить все, чого торкається, а торкнеш – кусається.

Відповідь

Праска.

12: На чужій спині їде, а на своїй вантаж везе.

Відповідь

Сідло.

13: Лежить на спині - не треба нікому. Притули до стіни - знадобиться вона.

Відповідь

Драбина.

14: Як помнеш його ти трошки, буде твердий, як картопля.

Відповідь

Сніжок.

15: Чим їх більше, тим вага менша? Що це?

Відповідь

Дірки.

Загадки ч.2

Ali — Mon, 20 Sep 2010 18:04:55 GMT

30: Голова є, голови немає, голова є, голови немає. Що це таке?

Відповідь

Кульгавий за парканом.

31:Восени годує, взимку зігріває, навесні веселить, влітку холодить.

Відповідь

Горілка.

32:Що це: маленьке, біленьке, літає та жужжить? На букву "Б".

Відповідь

Муха: чому ж на "Б"? Тому, що блондинка.

33:Чи може страус назвати себе птицею?

Відповідь

Ні: він же не вміє говорити.

34:Що це таке: синій, великий, з вусами та повністю набитий зайцями?

Відповідь

Тролейбус.

35:Скільки програмістів потрібно, щоб закрутити лампочку?

Відповідь

Жодного: це апаратна проблема, програмісти їх не вирішують.

36:Четверо чоловіків грали в карти за столом. Поряд гралася маленька дівчинка. Вона залізла під стіл і нарахувала дев'ять ніг. Як таке могло статися? ЩЕ: Ноги людські і свої ноги дівчинка не рахувала.

Відповідь

Дівчинка була ще маленька. Тільки почала вчитися рахувати і помилилась.

37: Як запхнути жирафу в холодильник?

Відповідь

Відчинити холодильник, засунути туди жирафу, зачинити холодильник.

38 (відгадай спочатку 37):

Як запхнути в холодильник слона?

Відповідь

Відчинити холодильник, вийняти звідти жирафу, засунути туди слона, зачинити холодильник.

39 (відгадай спочатку 38):

Лев скликав всіх звірів на збори. Прийшли всі, окрім одного. Що це за звір?

Відповідь

Слон: він же в холодильнику.

40:Як правильно казати: "Не бачу білий жовток" чи "Не бачу білого жовтка"?

Відповідь

Ні так, ні так не правильно, оскільки жовток жовтий.

41:Що стоїть посеред Землі?

Відповідь

Літера М.

42:З якого посуду не можна нічого поїсти?

Відповідь

З порожнього.

43:Який кінь не їсть вівса?

Відповідь

Шаховий.

44:Де вода стоїть стовпом?

Відповідь

У склянці.

45:Чи можливо таке: дві голови, дві руки й шість ніг, а в ходьбі тільки чотири?

Відповідь

Так, це вершник на коні.

46:Яке слово завжди звучить невірно?

Відповідь

Слово "невірно".

47:Яким буде сивий кінь, якщо його викупати?

Відповідь

Таким і залишиться, тільки ще і мокрим стане.

48:Назвіть п'ять днів, не називаючи чисел (напр., 1, 2, 3,..) і назв днів (напр., понеділок, вівторок, середа...).

Відповідь

Позавчора, учора, сьогодні, завтра, післязавтра.

49:Два роги - не бик, шість ніг без копит, коли летить - виє, сяде - землю риє.

Відповідь

Жук.

50:Що таке: летить, шуршить, а не шуршавчик?

Відповідь

Брат шуршавчика.

51:Чим відрізняються кінь від голки?

Відповідь

На коня спочатку підстрибуєш, а потім сідаєш, а на голку спочатку сідаєш, а потім підстрибуєш.

52:На край стола поставили бляшану банку, щільно закриту кришкою, так, що 2/3 банки звисало зі стола. Через деякий час банка впала. Що було в банці?

Відповідь

Шматок льоду.

53:Спробуйте вірно підрахувати купки з піску:

Була одна купка піску, на протязі тижня (7 днів) до неї досипали ще таку же купку піску, а на 8-й день половину забрали.

То скільки ж купок піску залишилось?

Відповідь

Скільки в купку купок піску не сип, все одно буде одна купка.